Продовження методичних  рекомендацій  для роботи з підручником  на ІІ семестр (ІV частина)

У статті  12 Закону України «Про освіту»  визначено мету повної загальної середньої освіти (соціалізація особистості, здатної  до життя в суспільстві), яка  має прямий вплив на основні завдання вивчення української мови. Так після представлення мови як цілісної системи від одиниці мовлення (звуки, слово) учні підготовлені вже до усвідомленого розуміння щодо висловлювання закінчені думки, тобто вивчати теми  «Речення» й «Текст». У ході їх вивчення цілеспрямовано  формується ключова компетентність – здатність грамотно спілкуватися рідною мовою. Вивчений теоретичний матеріал у попередніх частинах, набуті конкретні мовні уміння дадуть можливість учням швидше  правильно й усвідомлено будувати речення і тексти.

На даному етапі роботи з підручниками вчитель, отримавши ряд методичних рекомендацій,  уже є освіченим у розумінні  методично правильного  застосування діяльнісного підходу до вивчення української мови. Тому усвідомлено  буде надавати перевагу  в 4-й частині дослідженням, спостереженням над мовними об’єктами, мовному моделюванню  й прогнозуванню, вирішенню ситуативних завдань, проєктним роботам, а також практичній діяльності  в написанні творів.

Розпочинаючи роботу над 4-ю частиною підручника, рекомендуємо вчителю звернути увагу на значення умовних позначень. Ще раз перечитати їх пояснення, уточнити  розуміння та звернути увагу на необхідність правильного виконання вправ відповідно цих позначень.  Так, наприклад, інформацію біля  позначки «Вчитель з указкою» варто обвести кольоровими олівцями, як і слова, словосполучення з рубрики «Говори правильно українською». При виконанні вправи в групах або парах рекомендуємо дотримуватись відповідних інструкцій до неї, так як, на нашу думку, саме такий спосіб роботи буде ефективнішим. Інші вправи вчитель може приймати самостійне рішення щодо їх виконання в групах, колективно чи індивідуально.

 Мотивуючими щодо вивчення четвертої частини підручника є запитання, вірші, вислови про мову  відомих людей. Їх варто прочитати та  надати можливість учням висловити власні думки.

Також хочемо звернути увагу на те, що порядок виконання вправ під час вивчення теми продуманий відповідно до структури уроку, тому рекомендуємо  дотримуватися поданого порядку. Щодо кількості виконання вправ на уроці, то нагадуємо про дотримання принципу  міні-максу (кількість виконаних вправ залежить від активності учнів, їх підготовленості, рівня певних знань тощо).

 Вивчення теми «Речення» розпочинається із повторення вивченого в попередніх класах. Тому актуалізацією вивчення даної  теми є виконання вправ:

  • повтори зміст  казки з 2 класу (4 частина) «Галявина речень» та візьми участь у її переказі або інсценізації;
  • поділися враженнями від складеної в 2-му класі «Карти речень»;
  • поділися враженнями від власного малюнка про утворення речень; тощо.

Якщо вже склалась ситуація, що  в 2-му класі, із-за певних причин,  певні вправи не виконувались, то, як показала практика, їх можна успішно виконати в 3-му класі.

Застосування інтегративно-діяльнісного підходу до вивчення української мови за педагогічною технологією «Росток» пояснює наявність  вправ, які можна інтегрувати з іншими уроками:

  • вправа 14: візьми участь у конкурсі декламування віршів  (з літературним читанням);
  • вправа 18: візьміть участь у переказі або в інсценізації казки «Дружна галявина» за створеним власним малюнком (з літературним читанням, образотворчим мистецтво);
  • вправа 35: що нового ти дізнався/лася про спів пташок? Про що вже знав/ла? (з навколишнім світом чи музичним мистецтвом);
  • вправи 62, 122: заспівай пісню Анжели Побужанської «Кольорова планета», послухай і заспівай пісню  про писанку (з музичним мистецтвом);
  • вправа 117-118: розмалюй крапанку, дряпанку, писанку та створи власний орнамент для писанки (з образотворчим мистецтвом, трудовим  навчанням) тощо.

      Рекомендуємо створення схем речень  розглядати з учнями як проблемну ситуацію. Від рівня підготовленості учнів залежить чи обов’язково її виконувати на першому уроці в повному обсязі. Можна спочатку  заповнювати схему простим олівцем,  на наступних уроках – повертатися до її обговорення, а по завершенню теми –  оглянути кінцевий результат схеми й заповнити  її кольоровими олівцями. Але це лише рекомендації, вчитель повинен враховувати рівень вироблених знань та умінь в учнів про речення конкретного класу та за потреби виконувати такі вправи іншим способом.

У 4-ій частині підручника подаються лінгвістичні (дидактичні) казки  не лише з метою  зацікавленості вивчення української мови, але й як теоретичний носій програмового матеріалу. Методика роботи над казкою вже  не раз описувалася в методичних рекомендація, тому вчитель повинен методично правильно з нею працювати. Виконання малюнків до кожної казки можна виконувати поступово, не вимагаючи обов’язкового виконання їх до наступного уроку. Варто на кожному наступному уроці надавати можливість кільком учням представляти свою творчу роботу (сама діяльність малювання не оцінюється, важливо фіксувати правильність записаного теоретичного матеріалу). Якщо простежити за системністю вправ, то можна помітити, що наступні вправи будуть звертатися ще не раз до змісту лінгвістичної казки: «Знайдіть і зачитайте в казці «Дружна галявина» інформацію, яка розповідає про такі речення».

До виконання вправи 81, щодо створення інтелект-карти, вчителю варто підготуватися:  самому створити зразок такої карти, щоб продумати можливу допомогу учням, враховуючи їх рівень знань, кращий спосіб узагальнення результатів дитячої творчості на дошці або  на паперовому чи на електронному носіях.

Домашні завдання в основному рекомендуємо вибирати з останніх поданих вправ, але вчитель дуже індивідуально повинен підійти до цього. Адже під час уроку може скластися ситуація, коли учні із-за певних обставин не закінчили виконувати вправу, то варто запропонувати завершити її вдома. Якщо вправа  буде занадто легкою  для виконання учнів певного класу, то можна запропонувати виконати її самостійно, а більш підготовленим учням запропонувати вправу підвищеної складності або з творчим навантаженням. Можна запропонувати учням кілька вправ і нехай вони виберуть одну з них. У разі виникнення на уроці якоїсь проблеми з раніше вивченого матеріалу, то доцільно дати вправу на повторення з попередніх уроків. Отже, вибираючи вправу для домашнього завдання,  вчитель повинен підходити індивідуально до свого класу, враховуючи  рівень знань, умінь учнів на даному етапі вивчення теми.

Аналогічно подається матеріал до вивчення теми «Текст». Розпочинається вона із повторення вивченого в попередніх класах про тексти. З цією метою розроблено ряд вправ, які варто опрацювати, можливо, усно: розмісти групи речень так, щоб утворився текст; знайди відсутню частину; добери заголовок до тексту. Якщо учні мають проблеми у відтворенні знань, варто не поспішати, а виділити ще одну годину на повторення вивченого. Треба також надавати можливість учням висловлювати думки під час виконання вправ. Наприклад, вправа 126: «Поділися враженнями від позначення на мовній «карті» текстів інформації про типи текстів».

Вчителю варто взяти до уваги те, що з метою  осмисленого складання й написання твору,  розкриття його теми на початку уроку подається підготовчий матеріал. (Так, наприклад,   у вправі 127: «Прочитай вірш. Підкресли названі цінності лісу».) Таке завдання здатне допомогти учням уточнити, розширити й узагальнити їх знання  про цінність лісу. Саме  підготовча інформація допоможе учням виконати вправу  120:  «Прочитай заголовок і зачин тексту. Про що в ньому може розповідатися?

                   Підготовка до Великодня

 Українці готуються до Вели́кодня заздалегідь.

  • Напиши продовження тексту».

 Якщо є можливість інтегрувати цей матеріал з уроками навколишнього світу чи літературного читання або й іншими уроками, то варто з цією інформацією ознайомитися на цих уроках, а для написання твору відвести час на уроці української мови.

 Кожному типу текстів треба приділити значну увагу й досягати мети у виробленні уміння в їх написанні основною частиною учнів.

Сучасні соціокультурні умови, інтеграція української освіти в європейський контекст зумовлює введення до навчальних програм  виду письмової роботи як есе. Вона  спрямована на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищення в них інтересу до навчання предмета, розвиток особистості, критичного мислення. Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу. У 3 класі вводиться цей  новий вид твору, хоча в шкільній практиці учні  мають досвід щодо усного  висловлювання  про певні життєві ситуації, а згідно нової програми,  починаючи з другого класу,  записують їх у довільній формі в «Щоденник вражень». Працюючи з таким типом текстів, слід пам’ятати про основні програмні вимоги до вивчення есе в 3 класі: осмислити термін есе; навчитися відрізняти есе від розповіді й опису та складати есе усно й письмово (під керівництвом учителя). Так як ознайомлення із творами есе лише започатковується, то вчителю слід звернути увагу на цей тип твору у порівнянні з  уже знайомими творами для учнів: описом, розповіддю. Порівнюючи їх, учні повинні самі знаходити та вказувати суттєві ознаки  твору есе.

Корисно пов’язувати написання творів із життєвими ситуаціями: після екскурсії, на основі прочитаної книги чи цікавої події тощо. Варто  пропонувати учням долучатися до участі у виставці робіт в класі або в конкурсі певного видання тощо. Пропонуємо всі питання узгоджувати із думкою учнів, стимулювати їх до висловлення пропозицій щодо мети написання творів.

Домашніми завданнями таких уроків можуть бути різні завдання, в залежності  від того, який об’єм роботи було виконано на уроці. Якщо написання твору було завершено, то можна запропонувати учням виконати аналогічне завдання: написати твір на змінену назву твору відповідно теми уроку.

За умови, що тема «Текст» об’ємна за своєю особливістю, то виникає проблема подачі вправ для написання казок у підручнику. Тому пропонуємо рекомендації для  складання казок.

                        Творча робота над складанням і записуванням казок

 Про значення роботи з казками для початкових класів кожен вчитель знає, але не завжди знаходить час для роботи над ними. Роль  казок і їх  значення  у вивченні української мови вже доведена видатними педагогами, науковцями, психологами. Саме тому мета таких  уроків полягає у формуванні творчого підходу до складання казок, розвитку фантазії, поряд з традиційним завданням збагачувати словниковий запас, розвивати зв’язне мовлення.

На початку таких  уроків  учням варто запропонувати в групах поміркувати про значення казок, обговорити їх роль у власному житті.

Складання казок пропонуємо розпочинати  в казковій формі: через оголошення конкурсу на кращого казкаря. Підсумком цього конкурсу може бути нетрадиційний урок, класна година чи виступити з авторськими казками перед учнями 1-2 класів. Ефективно  було б озвучення складених казок проводити в театральній формі (ляльковій чи драматичній). Можна простіше підійти до представлення своїх робіт, у разі відсутності театральної зони, через надання незвичайності цього завдання  з елементами театральної атрибутики:  чарівна накидка,  шапка чарівника чи героя, «корона» у вигляді малюнка тощо.

 На уроках складати казки бажано в групах чи парах. Колективна робота допоможе створити змістовніші казки та проявляти індивідуальні можливості учням різного рівня розвитку: сильніші допомагають слабшим, а ті вчаться у перших. Завершенням роботи може бути оформлення складених казок у міні-книжечках чи  продовження такої роботи через ведення класного альбому «Наші казки». Адже учні можуть складати казки на будь-яких  уроках, якщо вчитель створить для цього умови і зацікавить учнів такою творчою роботою.

                                      Зразки пропонованих вправ

  1. Змініть зміст казки «Колобок».

Наприклад.

 Лежить Колобок  на сонечку і так йому тепленько, гарненько. Коли чує, що дід просить бабу принести Колобка з’їсти. Вирішив Колобок зробити для діда  щось приємне, а його нехай залишать жити з ними. ………………

 

  1. Складіть казку за поданим зачином або кінцівкою.
  • Жив собі у лісі Дятлик із сім’єю. І були в нього два синочки. Кожного дня тато вчив їх, як дерева лікувати. Старший синок старанно вчився, а менший все по деревах скакав.

Задумав батько ледаря провчити…..

  • …………………………………………….

З тих пір ластівки  весною старанно виліплюють своє гніздечко.

  1. Придивіться до будь-якої весняної квітки. Складіть  про неї казку.

Наприклад, чи не задумувались ви, чому тюльпани бувають різних кольорів?

                               Як тюльпани стали кольоровими

Росли на клумбі білі тюльпани. Гарні вони були, але мало кого приваблювали. Та ось одного разу прилетіло кілька кольорових метеликів і сіли на білі квіточки. Раптом сталося диво – білі тюльпани стали кольоровими. Сонечко першим помітило цю красу і послало свої золоті промінчики на змінені вже тюльпани. Від цього квіточки засяяли по-особливому.

«Яка краса!»- дивувалися всі навколо й  стали придивлятися до незвичайних тюльпанів.

  1. Прочитайте казку Василя Сухомлинського  й спробуйте внести власні зміни у її зміст.

                              Фіалка і бджілка

Подружили бджілка і фіалка. Фіалка в полі дивилась на світ своїм радісним фіолетовим оком. А бджілка жила у вулику. Багато разів на день прилітала бджілка до фіалки – брала пилок і нектар. Раділа фіалка своїй подрузі.

Та ось прилетіла бджілка, дивиться, а фіалка закрила свою квітку, схилила журливо голівку.

– Чому це ти, фіалко, зажурилася, чому квітку свою закрила? – питає бджілка.

– Ой, лети, бджілко, додому, бо негода наближається. Буде великий дощ.

Прилетіла бджілка додому. І справді, пішов дощ.

 

 У такій мовній діяльності  учитель зможе побачити  правильне використання слів, їх  різноманітність; уміння правильно будувати речення і правильно їх  застосовувати для точного, образного висловлення думки, будувати тексти;  діагностувати рівень вироблених мовних  умінь. Тобто вчитель має нагоду практично побачити результат рівня сформованості такої ключової компетентності як вільне володіння українською мовою, що передбачає насамперед уміння усно і письмово висловлювати свої думки, почуття, відчуття краси слова тощо.

Тема «Повторення вивченого за рік» проводиться з метою уточнення і закріплення вивченого протягом року за етапами: звуки і букви, значення слова, правопис слів,  будова слів, речення, текст.  Цю тему варто також спланувати індивідуально для кожного класу, враховуючи вироблені уміння учнів на кінець навчального року  та відповідно  використовувати певні завдання з різних  частин підручника.

Усне повторення теоретичного матеріалу корисно здійснювати за допомогою власних малюнків до складених  лінгвістичних казок. Така цікава форма  повторення вивченого створить ще раз умови для розвитку зв’язного мовлення, полегшить пригадування теоретичного матеріалу і малюнкові образи ще раз закріпляться в пам’яті учнів. У цей час можна провести конкурси на краще оформлення малюнка, на найоригінальнішу розповідь, найцікавішу власну ідею тощо.

Здійснювати повторення вивченого за рік потрібно проводити продумано, застосовуючи диференційовану форму роботи.  Клас можна поділити на групи за схожістю виконуваної роботи і давати можливість учням самостійно виправляти прогалини в знаннях. Можливо комусь потрібно допомогти в повторенні вивченого, вказавши конкретно, який саме матеріал треба повторити і закріплювати та надавати необхідну допомогу. Сильним учням можна дати можливість працювати самостійно та виконувати складніші завдання: творчу роботу, написання творів тощо.

Останній урок у 3 класі  пропонуємо вчителям провести нетрадиційним уроком – урок-гра «Кращий знавець мови». Кожен учитель,  враховуючи інтелектуальний рівень учнів, повинен вибрати форму проведення такого уроку: одночасно з усіма учнями за етапами, з проходженням до кожного наступного етапу  лише переможців; поділ класу на команди тощо. Завдання можна сформувати з найскладніших завдань, які були подані в підручнику.